Професійне посередництво в конфліктах та медіація

Все більше й більше в публічному просторі ми чуємо слово «МЕДІАЦІЯ». Однак, не всі розуміють ще це за процес та коли його можна застосовувати. В цій статті ми спробуємо з Вами розібратися.

Медіація – це один із альтернативних способів вирішення спорів. Але, насамперед, необхідно розібратися, які ж саме існують альтернативні способи вирішення спорів.

Все більше й більше в публічному просторі ми чуємо слово «МЕДІАЦІЯ». Однак, не всі розуміють ще це за процес та коли його можна застосовувати. В цій статті ми спробуємо з Вами розібратися.

Медіація – це один із альтернативних способів вирішення спорів. Але, насамперед, необхідно розібратися, які ж саме існують альтернативні способи вирішення спорів.

Отже, альтернативні способи вирішення спорів традиційно поділяються на:

Основні («чисті») — переговори; посередництво; третейський суд (арбітраж) і комбіновані (що сформувалися на базі змішання або розвитку окремих компонентів основних видів);

Юрисдикційні і Неюрисдикційні.

Основні способи АРС характеризуються такими ознаками:

Переговори (негоціація) — процедура, в якій беруть участь дві і більше сторони з метою вироблення домовленостей з питань, що становлять інтерес для всіх сторін;

Посередництво — переговори сторін за участю нейтрального особи (посередника), який сприяє комунікації сторін і виробленні ними угоди щодо спірного питання, не володіючи повноваженнями щодо прийняття рішення;

Третейський суд (арбітраж) — вирішення суперечки особою (особами), обраним сторонами і уповноваженими ними на прийняття правових форм за підсумками проведення змагального процесу.

На базі основних АРС сформувався цілий ряд комбінованих (похідних, гібридних, змішаних, синтетичних) способів, в тому числі:

Претензійна виробництво — вирішення спорів сторонами шляхом пред'явлення і розгляду вимог в письмовій формі (претензії).

Переговори за участю посередника — процедура, що займає проміжне положення між переговорами і посередництвом, що характеризує присутністю нейтрального особи при переговорах сторін, але носить менш формалізованих характер, ніж посередництво, що виникає і протікає спонтанно.

Переговори на основі інтересів (interested-based negotiation) — інтегративні, кооперативні переговори, протиставлювані традиційним переговорів, засновані на тих же принципах, що і медіація, але проведені сторонами безпосередньо без участі третього нейтрального особи.

Непрямі переговори — переговори, що здійснюються через представників (наприклад, адвокатів) сторін.

Фасилітація (сприяння) — спосіб, при якому нейтральне особа або одна із зацікавлених осіб забезпечує процесуальну допомогу при командній роботі (зокрема, при проведенні багатосторонніх переговорів або переговорів з великим числом учасників), активізуючи обмін інформацією, сприяючи прийняттю рішення, але залишаючись при цьому щодо неупередженим до питань обговорюваних на зустрічі.

Медіація (професійне посередництво) — це переговори, із залученням посередника, в якості якого виступає особа, що пройшла спеціальну підготовку і володіє медіативних компетенціями (відповідно до стандартів базового навчання медіаторів).

Медіація з рекомендацією — спосіб, при якому в разі завершення процедури медіації без укладення угоди посередник (медіатор) наділяється правом внести сторонам рекомендації про стратегію подальшої поведінки з метою врегулювання конфлікту.

Консіліація (conciliation) — примирення, погоджувальна процедура) — спосіб посередництва, при якому посередник намагається знизити напругу у відносинах сторін, відновити зазначені відносини і при необхідності схилити сторони до «полюбовно рішенням» (мировою угодою), використовуючи психологічні прийоми переконання, прощення боргу, вибачення і т.п.

Ми бачимо, що існує безліч різноманітних способів вирішення конфліктів чи спорів. Однак, медіація є одним з найпоширеніших у світі альтернативних способів урегулювання конфліктів (спорів). Упровадження медіації в Україні на сьогодні є одним з актуальних напрямів реформування системи доступу громадян до справедливого правосуддя та ефективним засобом зниження конфліктного потенціалу суспільства в цілому. У зв’язку із цим кожен має володіти знаннями про медіацію, уміннями й навичками роботи із цим інструментом альтернативного вирішення конфліктів (спорів).

Медіація — структурована добровільна та конфіденційна процедура позасудового врегулювання спору (конфлікту), в якій медіатор (посередник) допомагає сторонам у розумінні їхніх інтересів та пошуку ефективних шляхів досягнення взаємоприйнятного рішення.

Метою медіації є обговорення, усвідомлення й опрацювання складної конфліктної (проблемної) ситуації задля оптимального виходу з неї. В обговоренні має бути місце різним поглядам, думкам, часто несумісним, щодо самих подій або варіантів виходу з важкої ситуації. Результатом успішної медіації є досягнута під час обговорення конкретна угода. Рішення, прийняті в медіації, можуть бути закріплені в угоді лише в разі, якщо кожна зі сторін конфлікту (спору) їх визнає.

Для того, щоб медіація розпочалася, повинні бути дотримані такі вимоги, а саме: прагнення сторін на мирне врегулювання конфлікту (спору) та добровільність їх участі в процедурі медіації. Об’єднавши зусилля, аби врегулювати проблему, замість сприйняття опонента як ворога, сторони конфлікту можуть розраховувати на досягнення домовленостей, які передбачають взаємну згоду — консенсус (співробітництво). Досягнувши консенсусу, сторони конфлікту приймають таке рішення, яке дозволяє їм конструктивно будувати подальші взаємовідносини і спільну діяльність.

Медіація, має такі переваги:

• економія часу. Медіація може тривати від декількох годин до декількох тижнів (або в окремих складних випадках, можливо, декілька місяців), в той час як судовий процес може тривати від декількох років.
• економія ресурсів. Витрати на медіацію є значно меншими, аніж звернення до суду, сплата судового збору, оплата послуг адвокатів тощо.
• неофіційність процедури дозволяє сторонам бути більш залученими, аніж у судовому процесі, який містить велику низку правил і процедур. Дату і тривалість кожної зустрічі (сесії) сторони погоджують, що додає їм упевненості в подальшій якісній результативності даної процедури. Теми, які обговорюються в медіації, також обираються самими сторонами конфлікту, а не нав’язуються судом;
• гнучкість і контроль. Під час медіації сторони конфлікту, на відміну від судового розгляду, контролюють увесь хід переговорів. Це означає, що вони мають значно більше прав голосу в переговорах і сильніший контроль щодо результату. Гнучкість у медіації також передбачає, що переговори рухаються так, як це буде зручно та комфортно для сторін;
• конфіденційність та збереження репутації. Одним із провідних принципів медіації є конфіденційність. Медіація надає учасникам можливість нерозголошення інформації за її межами. У свою чергу конфіденційність участі в медіації забезпечує збереження репутації для обох сторін конфлікту;

• сталість рішення. Медіація дозволяє знайти рішення, які задовольняють обидві сторони конфлікту, що майже неможливо отримати в суді, керуючись нормами права. Усі досягнуті домовленості в медіації є реальними для виконання, оскільки обидві сторони обопільно досягли згоди і прийняли спільне рішення для врегулювання конфлікту.

На сьогоднішній день Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про медіацію» . Прийняття даного закону розширило альтернативні способи вирішення спорів, дало можливість сторонам врегулювати спір в позасудовому порядку, що сприяє вдосконаленню в Україні механізмів захисту прав людини і громадянина.

Для громадян медіація – це можливість знизити в рази рівень напруги, особисто обрати медіатора для вирішення спору, можливість усвідомити наслідки рішення, скоротити витрати на правову допомогу, судовий процес в цілому.

Україна може похвалитися своїм власним досвідом застосування процедури медіації, який підтверджує високу ефективність застосування цього інституту при вирішенні конфліктів. Медіація в Україні існую вже понад 25 років.

Статтю підготувала: Світлана Петрова, міжнародний медіатор, голова правління Центру права та посередництва , співавтор ГІСМАОВК та координатор Мережі посередників ГІСМАОВК

Під час підготовки статті були використані відкриті джерела