Медіація як професійне посередництво

Медіація як професійне посередництво

Все більше й більше в публічному просторі ми чуємо слово «МЕДІАЦІЯ». Однак, не всі розуміють ще це за процес та коли його можна застосовувати. В цій статті ми спробуємо з Вами розібратися.

Медіація – це один із альтернативних способів вирішення спорів. Але, насамперед, необхідно розібратися, які ж саме існують альтернативні способи вирішення спорів. 

Все більше й більше в публічному просторі ми чуємо слово «МЕДІАЦІЯ». Однак, не всі розуміють ще це за процес та коли його можна застосовувати. В цій статті ми спробуємо з Вами розібратися.

Медіація – це один із альтернативних способів вирішення спорів. Але, насамперед, необхідно розібратися, які ж саме існують альтернативні способи вирішення спорів.

Отже, альтернативні способи вирішення спорів традиційно поділяються на:

Основні («чисті») — переговори; посередництво; третейський суд (арбітраж) і комбіновані (що сформувалися на базі змішання або розвитку окремих компонентів основних видів);

Юрисдикційні і Неюрисдикційні.


Основні способи АРС характеризуються такими ознаками:

Переговори (негоціація) — процедура, в якій беруть участь дві і більше сторони з метою вироблення домовленостей з питань, що становлять інтерес для всіх сторін;

Посередництво — переговори сторін за участю нейтрального особи (посередника), який сприяє комунікації сторін і виробленні ними угоди щодо спірного питання, не володіючи повноваженнями щодо прийняття рішення;

Третейський суд (арбітраж) — вирішення суперечки особою (особами), обраним сторонами і уповноваженими ними на прийняття правових форм за підсумками проведення змагального процесу.

На базі основних АРС сформувався цілий ряд комбінованих (похідних, гібридних, змішаних, синтетичних) способів, в тому числі:

Претензійна виробництво — вирішення спорів сторонами шляхом пред'явлення і розгляду вимог в письмовій формі (претензії).

Переговори за участю посередника — процедура, що займає проміжне положення між переговорами і посередництвом, що характеризує присутністю нейтрального особи при переговорах сторін, але носить менш формалізованих характер, ніж посередництво, що виникає і протікає спонтанно.

Переговори на основі інтересів (interested-based negotiation) — інтегративні, кооперативні переговори, протиставлювані традиційним переговорів, засновані на тих же принципах, що і медіація, але проведені сторонами безпосередньо без участі третього нейтрального особи.

Непрямі переговори — переговори, що здійснюються через представників (наприклад, адвокатів) сторін.

Фасилітація (сприяння) — спосіб, при якому нейтральне особа або одна із зацікавлених осіб забезпечує процесуальну допомогу при командній роботі (зокрема, при проведенні багатосторонніх переговорів або переговорів з великим числом учасників), активізуючи обмін інформацією, сприяючи прийняттю рішення, але залишаючись при цьому щодо неупередженим до питань обговорюваних на зустрічі.

Медіація (професійне посередництво) — це переговори, із залученням посередника, в якості якого виступає особа, що пройшла спеціальну підготовку і володіє медіативних компетенціями (відповідно до стандартів базового навчання медіаторів).

Медіація з рекомендацією — спосіб, при якому в разі завершення процедури медіації без укладення угоди посередник (медіатор) наділяється правом внести сторонам рекомендації про стратегію подальшої поведінки з метою врегулювання конфлікту.

Консіліація (conciliation) — примирення, погоджувальна процедура) — спосіб посередництва, при якому посередник намагається знизити напругу у відносинах сторін, відновити зазначені відносини і при необхідності схилити сторони до «полюбовно рішенням» (мировою угодою), використовуючи психологічні прийоми переконання, прощення боргу, вибачення і т.п.


Ми бачимо, що існує безліч різноманітних способів вирішення конфліктів чи спорів. Однак, медіація є одним з найпоширеніших у світі альтернативних способів урегулювання конфліктів (спорів). Упровадження медіації в Україні на сьогодні є одним з актуальних напрямів реформування системи доступу громадян до справедливого правосуддя та ефективним засобом зниження конфліктного потенціалу суспільства в цілому. У зв’язку із цим кожен має володіти знаннями про медіацію, уміннями й навичками роботи із цим інструментом альтернативного вирішення конфліктів (спорів).

Медіація — структурована добровільна та конфіденційна процедура позасудового врегулювання спору (конфлікту), в якій медіатор (посередник) допомагає сторонам у розумінні їхніх інтересів та пошуку ефективних шляхів досягнення взаємоприйнятного рішення.

Метою медіації є обговорення, усвідомлення й опрацювання складної конфліктної (проблемної) ситуації задля оптимального виходу з неї. В обговоренні має бути місце різним поглядам, думкам, часто несумісним, щодо самих подій або варіантів виходу з важкої ситуації. Результатом успішної медіації є досягнута під час обговорення конкретна угода. Рішення, прийняті в медіації, можуть бути закріплені в угоді лише в разі, якщо кожна зі сторін конфлікту (спору) їх визнає.


Для того, щоб медіація розпочалася, повинні бути дотримані такі вимоги, а саме: прагнення сторін на мирне врегулювання конфлікту (спору) та добровільність їх участі в процедурі медіації. Об’єднавши зусилля, аби врегулювати проблему, замість сприйняття опонента як ворога, сторони конфлікту можуть розраховувати на досягнення домовленостей, які передбачають взаємну згоду — консенсус (співробітництво). Досягнувши консенсусу, сторони конфлікту приймають таке рішення, яке дозволяє їм конструктивно будувати подальші взаємовідносини і спільну діяльність.


Медіація, має такі переваги:

  • економія часу. Медіація може тривати від декількох годин до декількох тижнів (або в окремих складних випадках, можливо, декілька місяців), в той час як судовий процес може тривати від декількох років.
  • економія ресурсів. Витрати на медіацію є значно меншими, аніж звернення до суду, сплата судового збору, оплата послуг адвокатів тощо.
  • неофіційність процедури дозволяє сторонам бути більш залученими, аніж у судовому процесі, який містить велику низку правил і процедур. Дату і тривалість кожної зустрічі (сесії) сторони погоджують, що додає їм упевненості в подальшій якісній результативності даної процедури. Теми, які обговорюються в медіації, також обираються самими сторонами конфлікту, а не нав’язуються судом;
  • гнучкість і контроль. Під час медіації сторони конфлікту, на відміну від судового розгляду, контролюють увесь хід переговорів. Це означає, що вони мають значно більше прав голосу в переговорах і сильніший контроль щодо результату. Гнучкість у медіації також передбачає, що переговори рухаються так, як це буде зручно та комфортно для сторін;
  • конфіденційність та збереження репутації. Одним із провідних принципів медіації є конфіденційність. Медіація надає учасникам можливість нерозголошення інформації за її межами. У свою чергу конфіденційність участі в медіації забезпечує збереження репутації для обох сторін конфлікту;
  • сталість рішення. Медіація дозволяє знайти рішення, які задовольняють обидві сторони конфлікту, що майже неможливо отримати в суді, керуючись нормами права. Усі досягнуті домовленості в медіації є реальними для виконання, оскільки обидві сторони обопільно досягли згоди і прийняли спільне рішення для врегулювання конфлікту.


Так, 15 липня 2020 року Верховна Рада України ухвалила у першому читанні (за основу) проект Закону про медіацію. «За» урядовий законопроект № 3504 (а був ще альтернативний) проголосували 339 народних депутатів, що є досить серйозним показником і суттєвою заявкою на прийняття закону в цілому. Проте наразі закон ще не ухвалений. Водночас стаття 124 Конституції України вказує, що громадяни країни мають право користуватися законними альтернативними процедурами урегулювання спорів.

На сьогоднішній день Верховною Радою України досі не прийнято проект Закону України «Про медіацію» в другому читанні. Прийняття даного законопроекту розширить альтернативні способи вирішення спорів, дасть можливість сторонам врегулювати спір в позасудовому порядку, що сприятиме вдосконаленню в Україні механізмів захисту прав людини і громадянина.


Для громадян медіація – це можливість знизити в рази рівень напруги, особисто обрати медіатора для вирішення спору, можливість усвідомити наслідки рішення, скоротити витрати на правову допомогу, судовий процес в цілому.

Згадуючи законопроект, важливо відмітити, що надмірна стандартизація медіації являє собою небезпеку будь-якого нормативного регулювання процедури медіації. На мій погляд, законодавство про медіацію, зокрема законопроект «Про медіацію», який буде прийнятий Верховною Радою України, повинен регулювати лише базові принципи медіації, такі як добровільна участь, нейтральність, незалежність, конфіденційність та інші базові питання.

Очікується, що проект закону матиме безпосередній позитивний вплив на сферу правовідносин, пов’язаних із вирішенням конфліктів (спорів), які виникають з цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних правовідносин, а також у кримінальних провадженнях при укладенні угод про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим та в інших сферах суспільних відносин.

Варто відзначити, що на даний час, незважаючи на відсутність спеціального законодавства, Україна може похвалитися своїм власним досвідом застосування процедури медіації, який підтверджує високу ефективність застосування цього інституту при вирішенні конфліктів. Медіація в Україні існую вже понад 25 років.


Статтю підготувала: Світлана Петрова, міжнародний медіатор, тренер, керівник Центру права та посередництва
Під час підготовки статті були використані відкриті джерела

10:15
RSS
Немає коментарів. Ваш буде першим!
Завантаження...